Ідея для перекладу, думки

Ідея для перекладу  

Дивлюся Гобліна: "Кольца власти. Краткая историческая справка"  

обговорють переводи книг та фільм з англійської, складність тексту і розуміння – самими же англічанами  

і згадалася тема.  

Хроніки Майбутнього. Пол Дінах.  

Ця книга в мережі є. В вільному доступі. Оригінал – анллійський, після 70 років існування цього рукопису  

один мистецький клуб, фонд – видав його, на ЗАГАЛЬНИХ ЗАСАДАХ, як Світову культурну спадщину, пам'яті Пола і по волі його особистих друзів.  

На русском эта книга встречается. Но за деньги. около 450 р. может больше.  

може і за гривні, не в цьому суть.  

Не знаю, только ли это русское названия, для привлечения, а контекст английский  

или это перевод. Возможно и перевели.  

Допустим. Кто-то проделал эту работу перевода – відписався, і забув.  

Передмова-пояснення всієї історії оригіналу книги та про автора – в оригіналі написана майже на 150 сторінок.  

Їх Я залишив на потім. Але основи прочитав російською, в інеті гуляє популяризований опис Передмови.  

Переклад Українською. Для мене це буде надто багато роботи. Але вона буде цікава.  

не тому, що Перекладати – а тому що Писати Переклад.  

Адже Я матиму на увазі Й – Адаптації та Осмислення контексту, тексту, різного.  

Поки Я читав, поки небагато, бл. 100 ст. оригіналу книги – Я був там, з ним.  

Твір хронік, відмічу – високохудожній, тендітний, написаний високо-моральною, але доволі приземленою мовою – людина, Пол, мала якісне відмінне виховання. І це видно.  

Зараз, говорячи про "фантастика" – маю на увазі лише художній ЖАНР, а не придумку як таку  

Фантастичність слів цього твору, його емоційна проникненність, поєтичні описи, порівння, метафори та називання речей та своїх дій: захоплює; нічого не помінялося. в 20 ст. такі ж люди жили. Людські. Але мене заінтригували сюрреалістичні тони передавання своїх вражень  

Вони мені знайомі: багато в чому особисто, багато в чому – завдяки творам Говарда Лавкрафта, останній, бідолаха – таки настраждався зі своїми мареннями, снами і головними болями. Лиш тепер починаю розуміти його "зі стислими зубами від болю, головних мук, продовжує жити, усміхатися іншим та писати листи"  

І саме відчуття та повне занурення в атмосферу прірви між маренням та новим сонцем... світла нового дня... недописана думка.  

я хочу щоби цей твір обговрорювався, в закритих місцях та коллективах, але щоби не тільки Я та ті щасливці, -виці – яких він полонить.  

Знаю, завдяки моїх вдачі – не те, що книгу, про мене згадувати ніхто не буде, ВЗАГАЛІ.  

Але це плата соціуму за свою гординю і не можживість прийняти мене в своє життя як вільного поета, як інваліда – який може, як особистість – яка трішки своєрідна, але все в ній нормальне.  

мене забороняють повсюди. то маску надінуть,, то вакцинують, то хочуть щоби я марудився на ганебній роботі все життя на їхній умовах... то забороняють їздити вільно по своїм областям, містам, то хочуть в армію взяти – щоби я став новим м'ясом для їхньої м'ясорубки, заварушки, кабінетних розваг, то відбирають в мене творчість – бо всім ввижається, то відбирають в мене коханих і коханок – піднімаючи ціни на прожиття, виганяючи мене з квартир, вбиваючи моїм музам самотність і перманентну бідолашність.  

Я хочу цим займатися, як і всім, чим займаюся – бо це МЕНІ ПОТРІБНІ, мені. Що ммене розвиває, розвиває мій мозок, піднімає його замореного, напуває його, нагодовує його, вкладає в нього силу, розвиток, здоров'я, міць – те мені і потрібно, тим Я і займаюся.  

Скільки – а скільки вистачає змоги. заморюся -почекаю і якось пізніш візьмуся.  

Книга, Хроніки Майбутнього – Велика, але для обраної меншості, відсоток, %, від відсотка, %.  

Перед початком довго думав: під яку музику читати. І знайшлося, підказалося. Бурзум. підбрані альбоми і пісні. Повне занурення. Повне.  

Я англійської не розумію, дуже багато не розумію і в цій книзі. Читати – це лише читати. Але розуміти – треба розуміти.  

Англійська цієї книги мені важка. Ну і що. Читаю із словником. Дуже повільно, але не поспішаю.  

Я насолоджуюся епохою, людиною, особистістю, її манерами, її спогадами – як історіями для мене.  

перекладаючи чи шукаючи нове слово, згадуючи щоразу те саме слово і шукаючи його знов – я розвиваюся, щось нове знаходжу, щось нове чи старе згадую, відкриваю, осмислюю.  

Мій мозок щасливий.  

Але все це під гнітом Космічного ужаса, жаху, між прірвами небуття – майбуття і минулого, космічності історії, циклів, людських справ.  

Що для нас 3906 рік? А що для людей 1890 р. – 2024ий?..