В забутім парку
Стоїть старезний дім,
Розбиті вікна,
Панує страх одвічний в нім.
Хотів би сказати,
Чудовиська – лиш казки,
Та залунав раптом
Голос з пітьми.
Голос з пітьми!
Світ дня – то біль в моїх очах,
Для них найкраще – це пітьма,
Та вже багацько років я
Лиж їжу бачу у думках.
Затісно стало тут мені,
І мрію я лиш про одне:
Скоріше звідси утекти,
Коли старий мій дім згниє?!
Старий мій дім згниє!
Помер дід раптом,
Сліпий та злий як чорт,
І не згадає
З зими тієї вже ніхто...
Сусіди ховати не стали – нащо їм це?
Лиш дошки зібрали, цвяхи узяли й усе
Позабивали!
Світ дня – то біль в моїх очах,
Для них найкраще – це пітьма,
Та вже багацько років я
Лиж їжу бачу у думках.
Затісно стало тут мені,
І мрію я лиш про одне:
Скоріше звідси утекти,
Коли старий мій дім згниє?!
Старий мій дім згниє!
Сьогодні місце кляте це
Минають селюки,
А суєвірні все кричать:
Живуть там мертв'яки!
Авторские права на произведения принадлежат авторам и охраняются законом. Перепечатка произведений возможна только с согласия его автора, к которому вы можете обратиться на его авторской странице.